Коли кра на мр й затихне
Впаде у Києві "каштан",
То значить ми ковтнули лиха,
І горя сивий океан.
Піднімуть браття впавшого останнім,
І понесуть на печених від пороха руках,
У казку,мрію,райдугу барвисту,
Там засинаючи він кожен раз бував.
Жінки обгорнуть білим простирадлом,
А діти покладуть до ніг із квітів зроблений вінок,
Потягнеться народ у вишиванках,
А батько закричить з останніх сил:
- Синок!
І стихне вітер, стане ясне небо,
І колихнеться від плачу майдан,
Він точно знає його син проснеться,
В країні мрій у тій де він бував.
Свидетельство о публикации №119022703855