Плаче вiтер...
В каміні сумний стогін лютневих
примар.
І тривожить, впивається
в серце сіре небо розірваних хмар.
Ніч спускається в місто поволі.
Як Царівна, - Зіркова хода
І тремтять відзеркаленні зорі
у калюжах, - Холодна вода.
Дні останні лютневі примхливі.
То снігами метуть, то з дощем.
Та послухай... - За обрієм лине,
вже весна з журавлиним ключем.
Свидетельство о публикации №119022700321