Ти подзвонила: «Дощ уже пішов.
Зі снігом дощ… Мені без тебе зимно...»
А я – у дощ і сніг – такий нестримний.
Поодаль ми, і сніг та дощ – ніщо.
Дивитись крізь вікно на дощ і сніг,
коли тебе нема, кохана, поруч, –
безглуздя... Я здіймаю очі вгору
і, пошепки: «Для чого? Як ти міг?»
До зимного вікна тулюсь плечем,
щокою скла торкаюсь і рукою:
ти надіслала сніг з дощем – за мною?..
Чи прийдеш ти – за снігом і дощем?..
Ти подзвонила - дощ уже пiшов
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119022609074
Свидетельство о публикации №119022609074
Рецензии