Коли я знову повернусь
В село до рідної хатини,
Немовби сили наберусь.
Тут вікна, двері, навіть стіни
Нагадують про те життя,
Коли батьки були живими...
Та роки швидко так летять...
Де взяти знову мені сили
Навідатись в моє село,
Помріяти над тихим ставом,
Вода якого, мов те скло,
Тече віками дуже плавно.
Дитинство швидко так пройшло:
Безпечне, радісне щасливе,
Окутане в братів тепло,
Голодне, та не сиротливе.
На лузі тихої ріки
Траву для ліків ми збирали,
А поряд хлопці-пастухи
Худобу пастись виганяли...
Любов до рідної землі
В моєму серці не згасає.
Я розумію, журавлів,
Що в рідний край завжди вертають.
Спогади
© Copyright: Вера Кириченко, 2019
Свидетельство о публикации №119022610184
Свидетельство о публикации №119022610184
Рецензии