Сьогодні день змілів, зачах і висох:
Пустих розмов нікчемні лиш слова.
Від порожнечі в серці згірклий присмак
І від думок болить вже голова.
Біжать рядки, мов стомлені хмарини,
Лягають пилом смутку сторінки.
Мені тепер даруються сивини
І щось не так у дотику руки.
Похмуро дивиться вечірнє сонце,
Частіша гра в мовчанку, біль зроста
І зойк так розпанахав моє серце,
Неначе посіріла чистота.
Душа промерзла наскрізь серед літа,
Чортополохом котяться плітки,
Чомусь нечітко, нібито розмито,
Пейзажі проростають крізь шибки.
Мабуть забракло лиш мені любові:
Усім роздав – мені не вистача.
У почуттях межа є, як і в слові.
Втамую біль – хай падає з плеча.
Змiлiлий день
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2019
Свидетельство о публикации №119022503591
Свидетельство о публикации №119022503591
Рецензии
Дуже гарно написано, лірично, із долею смутку. Лише рядочки віршів врятують від болю, від гри в мовчанку, від душевної негоди. Дякую.
Нина Трало 03.03.2019 20:11 • Заявить о нарушении
Нина Трало 03.03.2019 20:11 • Заявить о нарушении
Дякую Вам Ніночко. Радію візиту і схвальному відгуку.
Вера Бондаренко-Михайлова 03.03.2019 21:06 Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 03.03.2019 21:06 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.