Коли гасне св1тло...
ФУКИДИД
Ти воїн.
Використовуєш зброю
Щоб
Захистити Вітчизну,
Доки не стало пізно.
Твоя мета, твій сенс існування
Бути на варті –
Інше не варто піклування.
Є наказ, є обов’язок, є певні речі
Що нагадують як
Зробити буде значно легше.
І ти дієш так, як тебе навчили:
Тисячна команда
Провокує несвідомий вчинок.
В тисячний раз чуєш голос
«Попереду ворог!»
Немов скажений пес ти атакуєш
Вищиривши ікла
І раптом, гасне світло!
Раптом гасне світло!
Раптом гасне світло!
Раптом гасне світло!
Раптом гасне світло!
Нарешті…
Війна скінчилася
І ось ти знову вдома.
Начебто все гаразд
Проте незрозуміла втома
Зводить життя до рівня імітації.
Слава, чесноти, паблісіті, овації -
Ти мусиш витримати все
Бо відтепер ти є надія й гордість нації.
Відомий письменник
З твоєї історії створить
Бестселер. Бестсторителер
Всім розповість як ти загублений блукав в пустелі
Але натрапив на спасіння…
Там де колись
Стояли голі скелі тепер квітучі доли.
Ти несподівано радієш мимоволі
Це тимчасово.
Як відчуття вузла на горлі:
Ще трохи й стане болісно та прикро
У мить коли згасає зовсім світло
Коли згасає світло
Коли згасає зовсім світло
Коли…
Свидетельство о публикации №119022410312