Прийди в думках до щезнувшого мене,
лютневе небо втративши на мить...
Я тут, між хмар!
Рятую світ зі сцени
Його театру.
Серденько щемить
від мук пустих, розвіяних минулим
над світом втоми...
Бачиш, я - живий!
Я - був і є!
А ті невдахи - були...
І вже зросли верхівками трави...
Бо вічність - пил!
Чи мотлох...
Чи каміння
на брівці ледь прозорої душі,
що стала світлом обраною тінню,
й спалила кисень, вкладений в вірші...
То ж ти чи я - реальності немає
для тих, хто віру мріями плекає..:)
Сонети укра нською 2
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119022309670
Свидетельство о публикации №119022309670
Рецензии