Ти пішов... Та якось дуже дивно...
Хіба я образила тебе?
Порожнеча душу охопила...
Серце, вмить, зробилося сліпе.
Я не вмерла... Якось розгубилась...
Навкруги усе зима, зима...
Час сповільнив неупинні кроки -
Вороття до літа вже нема.
Журавель летить... І не впіймати -
Доля обірвала мотузок...
Та синиці у руці не треба,
Якщо в небо не зробила крок.
Я знесилена... І обрій так далеко...
А хотілося літать, літать...
Крила зламані, та я зумію,
Ними ясне небо обійнять.
Ти п шов...
© Copyright: Татьяна Потрясова, 2019
Свидетельство о публикации №119022310139
Свидетельство о публикации №119022310139
Рецензии