Вже цілу годину тут дощ не вщухає,
розкисли дороги й стежки,
мене, як завжди, там дівчина чекає
та як у Веселе, скоріше прийти.
Дивлюсь я на небо, чи сонце проб"ється,
чи скоро просохнуть стежки та дороги,
а хмари неначе із мене сміються,
чи то, я у Бога, попрошу допомоги.
І зникли ті хмари, пробилося сонце
і все ожило і в домівках і в полі,
і як велотреком поїхав по стежці
шукати щасливої долі.
Скінчилося літо, серпневе тепло,
і вересень не за горою,
щасливих канікул немов не було,
і ми розійшлися з тобою.
Укр. Серпневе тепло
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119022209902
Свидетельство о публикации №119022209902
Рецензии