Лютневим ранком... Поетичний вiдгук на мiнiатюру

                http://www.stihi.ru/2016/02/15/12089               
                (с благодарностью Василине Иваниной...)

                …И цветы, которые еще не распустились, Тебя встречают…
                http://stihi.ru/avtor/loch0
                Лох-Нессов
               


Сніжок був нетутешнім…наче він спустився з невідкритої планети,
Зірковим сяйвом землю освятив… і вирішив спочатку відпочити…
Як років вже чимало – цілих п’ять – лежала синя примула в корзинці…
А звідки?..хто ж бо-зна…на самоті…так-так, сама з собою, наодинці,
Вона була здивована завжди, збентежена привітом…з того світу?..
Але так тепло рухалось в душі, що не знайоме навіть і Інету…

Візит ніколи не лишав слідів…неначе невидимий та незримий,
На Бога схожий, дух з небес злетів…чи янгола послав своїм обранцем,
Шоб знов була з осяяним лицем Та, що стомилась… хоч і без надії
На те, що він повернеться колись з отих країв, де є навряд події…
Так…сльози витерти і квітку віднести, таку жадану…цей  дарунок  вранці.
Багато квітів у ії садку…але ніколи не саджала примул…


22.02.2016
Фото Василини –
взяла із вдячністю…