Напевно даремно
Розповів тобі я казку цю
Про велич хмар, про світів безмежність
Про те, що птахи ніколи не падають униз
Ми не птахи
і не янголи у небі
Але наші крила опалені вщент
Залізна воля тієї людині
Яка може вчасно піти
Якого тобі зробив я лиха
Що ти мене день і ніч тримаєш у снах?
У снах цієї казки
Що світ врятується від холодних дощів
Що зима вже пішла, залишилось кілька хвилин
Що ми живі
Що ми не тіні, які згасли на склі
Дивлюся на твій маяк, це ніби мара моя
Ти спалахнув у моєму житті
Яскраво палав, безмежно так сяяв
І стрімко зник у пітьмі
Казка
© Copyright: Димитрий Вольф, 2019
Свидетельство о публикации №119022205098
Свидетельство о публикации №119022205098
Рецензии
