В материнській вишиванці, де вогонь-руїна,
йшла до Бога, рано-вранці, Ненька-Україна.
Вітер коси розплітає,в небі чорна хмара,
стала й в Господа питає:
- За що така кара?
Синів вбито в чистім полі, могили, як рани,
знову хочуть моїй волі одягти кайдани.
Бач, калина зажурилась, бо вдовою стала:
- Чи я тобі не молилась? Чи я не благала?
Перед ляхом боронила православну віру,
святий хрестик не зронила в холоднім Сибіру.
Дощем збито в полі жито, нема кому жати:
- Скільки мені сльози лити і синів ховати?
Ангел Божий мовить з неба:
- Скоро день настане,
хто меча підняв на тебе, на коліна стане!
Свята правда, воля й доля в твоїм домі буде,
тільки кату не пробачать , а ні Бог, ні люди. !
Йшла до бога украина...
© Copyright: Тень Солнца 2, 2019
Свидетельство о публикации №119022210352
Свидетельство о публикации №119022210352
Рецензии