Біля перехрестя двох доріг,
осінь золота накрила всі дерева,
я стою і згадую про тих,
кого в щасті доля обділила.
Я не раз ходив по тій дорозі
і тебье чекав на ній не раз,
чи у радості, чи може у тривозі
як колись я йшов у перший клас.
В сутінках я постать твою бачив,
як ти на побачення ідеш,
я летів до тебе на ту зустріч
з думкою, що ти не раз прийдеш.
Так ми зустрічалися все літо,
осінь нас застала золота,
підійшов кінець наших канікул
і поїхали ми у сої міста.
Укр. Ос1нь золота
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119022210157
Свидетельство о публикации №119022210157
Рецензии