Люблю вокзалів дійство
гамірне.
Де люд снує у справах.
Як потяг прибува у строк.
І висипа , з вагонів,
Веселий гомінкий поток.
Навічно радість з смутком
Тут зріднились.
З коханням попрощався хтось,
Не раз.
І безліч раз любов,ю стіни
грілись.
Вокзал усім подарував свій час.
Летять, за обрій колій паралелі.
І міражами вслід пливуть,
Обличчя рідні й незнайомі,
І магія очей і вуст.
Ми теж могли зустрітись.
Десь на вокзальному пероні
Міста X.
Та не прибули наші потяги до
Станцій.
У паралелях заблукав їх біг.
Вокзал
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119022106685
Свидетельство о публикации №119022106685
Рецензии
