Моя ілюзіє, моя далека пані!
Дим над дахами мені очі виїв,
Зло перейшло усі можливі грані,
І не впізнала б ти блакитний Київ!..
Руді каштани, безнадійні схили,
Трамвай – скрипаль забув свій полонез,
І відчуття, що нас усіх убили,
Так ніби образ чудотворний щез!
І Захід щурить свої очі хижі,
І суне з-за Дніпра жахливе щось,..
Як тобі там, в казковому Парижі?
Не розлюбила? Чи мені здалось?
Як тобі там? Чи не побило градом
Твій виноград? Та чи цвітуть сади?
Знов чорний дим наснився над Майданом!
Одна відрада – є у мене ти!
Лист
© Copyright: Роман Ли, 2019
Свидетельство о публикации №119022105718
Свидетельство о публикации №119022105718
Рецензии