Эхо лунной сонаты. Марк Либерман

  Перевод с украинского

      Оригинал:

Зимова тиш. Суцільна повінь снігу.

Архангели метуть зіркову кригу,

І подих в горлі колом застряє,

І тінь моя мене не впізнає,

Ховаючись по затишках окремо.

В руках застиглий світла оберемок

Миттєво тане в мороці кімнат

Відлунням світлих місячних сонат,

Як згадка про тепло і промінь літа,

Про запахи, що дарувала липа

Наприкінці липневої грози...

Заклякли в хаті часу терези

І засинати літа тінь не хоче

В міцних обіймах господині ночі.



   Перевод Инны Гавриловой,


Зимы затишье. Наводненье снега,

Архангелы метут лёд звёздный с неба.

Дыханье горло комом кашля рвёт,

И тень моя меня не узнаёт:

Всё прячется в уют углов украдкой,

В руках лучей застывшая охапка

Во мраке комнат тает, и звучат,

Как эхо лунных тысячи сонат,

И память о тепле, что с летом слита, -

В тех запахах, что нам дарила липа

В июльских гроз короткие часы.

Застыли в доме  в р е м е н и 
 в е с ы,

Где лета тень заснуть никак не хочет

В объятьях крепких у царицы-ночи.

    21.2019г.