Сеi ночi опiвночi

"Сеї ночі опівночі,
Ще й кури не піли,
Як татари в наші гори
З вітром налетіли."
...цеї ночі та й дня цього
Чом плакали очі,
Як же горя, горя много.
І до зла охочих
Біль билинна - наша днина,
Днина хоче сонця,
А дитиночка малая
Сіла під віконце
Сніг в сугроби - тепла груба,
І дрова тріщали,
А бабусі плавні речі
Ті дні возвіщали
Як татарів злая сила
Громом серед неба!
І не їли вражі діти
Молока та хліба
Не за хлібом йшли зі степу,
Де ховались кляті,
Йшли же тьмою вони злющі
Наш світ погубити
Ой а вночі - опівночі,
Кати нападали,
Коли люди натруджені
Спатоньки лягали
Мама тулить до серденька
Малую  дитину,
Грудень місяць перед Різдвом-
Снігу вище тину
Та це клятим не поміха,
Коні сніг топтали,
І з двох боків,
І з двох боків
Враги наступали
Батько з сином у дозорі,
А жінки по хатках,
Їм про напад татар - сили,
Сповіщати милих
Дзвін всполошний
Всі дорослі й діточки малії,
У Дім Божий, у Дім Божий
Та скоріш сім'ями
Двері Храму відчинились,
Батюшка стрічає,
Й на молитву людей спільну
Всіх благословляє
Світло свічки! Ой не гасни!
Й до Єрусалиму!
Проси - плач серед нешастя
За дочку та сина
Часть же люду не сховалась,
А бій дали врагу,
...кров лилася православна
По білому снігу
А пред боєм перед грізним,
Де враг лютий звіром,
Весь Дім Божий,
Весь Дім Божий
Земля обступила
Й затрусила його снігом
Зимонька сердечна,
Й опустила Покров Чесний
Над ним наша Ненька
Божа Мати стала поряд
Біля люду в Храмі,
Й підземеллям чорно - темним
Всі пішли з свічками
А вели ті довгі ходи,
Довгі коридори
В Києв славний і прибули
Через сутки в Лавру
А монахи слуги Божі
Людей приютили,
Годували - напували
Й спати положили
Наступили днини мирні,
Орда відповзала...
Змієм - змієм кровожадним
Й невільників гнала
Бо не встиг хто заховатись
У Божому Домі,
Опинився в лапах змія,
У його полоні
І повзе він весь у крові,
А люди по снігу,
Ой були сурові зими
Та й врагу на втіху
А турецький хан смертьзлато,
Змію платить справно,
За людей тих
За людей тих
Хто дійшов до хана
За один раз та й набігу
По три тищі й тридцять,
Гнали в рабство безбожники,
Сатаною риска
Та не їли вони хліба,
Кровожадні кати,
Усі дужі стали раби,
Інших нелюд стратив
А вагітну та жіночку,
Бабця розповіла,
Клав на лавку цей убивця...!
Щоб не родить сина
Душив - душив клятий ворог!
Я ж слухала в страхах!
Що бабусі розповіла
Прабабця по снігу
Бо лиш снігом, снігом білим
Землю замітало,
Перед Рздвом Бога Спаса
Справ ставало мало
І прабабці її бабця
Це розповідала,
Як татарів злая сила
Нас унічтожала
А у той час, час прадавній
Лавра всіх спасала,
Хліба давши та одежи
У путь проводжала
...ось на Різдво прийшли в село,
Люди в свої хати,
Щоби братів павших в бою
Та й землі предати
А на зміну цьому лиху
Різдво поспішило,
В кожну хату й кожну душу
Богом звеселило!
А та Церква  що за селом
Що людей сховала,
Під землею...під землею...
Мертвих відпівала
Ну а Церква що за селом,
Що життя дарила,
Ой не стала у земельці
Ніби у могилі
Душа Храма,
Серце Храма
Та Різдв'яна радість!
І б'ють дзони врага  громом
Й гине змій у Пасці!
Й тільки свято то йшли люди
До горба на полі,
Й прикладали к землі вухо,
І всі чули дзвони
Лавра дзонить і всі Храми,
Дзвони під землею!
Й Душа Храму
Й Душа Храму
Поряд із сям'єю
А у ці дні особливо
Душа Храму плаче,
Коли війни, муки злива,
Змій за златом рище
Й знову дзвони по всій Лаврі,
По всій Україні,
І спасаємось у Храмі
Люди православні
А то горе, горе люте,
Нам болить і плаче,
Й наші предки незабутні
Перед Богом Спасом
За нас молять бо одна в нас
Душа Православна,
За нас молять бо нас люблять,
Слава Богу
 Слава!
18. 09. 18 р.
Ангеліна Длінка

За один набіг, а вони були раз
у чотири роки, татаро - монголи
гнали у рабство від гір Закарпатських
І окружних земель, від чотирьох до
тридцяти трьох тисяч невільників.
Ця розповідь зі спогадів роду, події
передавалися словом , а горб є біля
Лазарівки, і ми маленькі приложували
вуха до землі святої і чули звуки.
Чи може не боліти нам рана народу, вона
старою не буває...не може...але не болить
у тих, хто по Донбасу б'є віроотступником,
забувши Заповіт Спасителя -  Любіть друг друга.
Вони примкнули до рядів орди, послуживши  сатані
кровожадністю. Та це лише вислів, Господь лишив
древнього змія сили, йому ніщо не допоможе, власні
душі гублять, як сатаністи орди