Гарує осінь край доріг,
Підступна, як лиха година.
І вітер вже збиває з ніг,
І небо, як стара ряднина.
Дощ нескінченний за вікном
Змив кольори, залишив сірий.
Зігріюсь молодим вином,
Здіймусь,і полечу у вирій.
Під чорні хмари грозові,
Над океаном сніжно-пінним,
Крізь бурі дикі степові,
За гори з обрієм незмінним.
Туди, де промені рясні
Цілують квіти аж до ранку,
Де всі мої жахи нічні
Мене не знайдуть до світанку,
Де літо, ніби падишах,
У золоті і оксамиті,
Де я сама, як райський птах,
Дарую насолоди миті.
Ос нь
© Copyright: Лариса Галиченко, 2019
Свидетельство о публикации №119022110361
Свидетельство о публикации №119022110361
Рецензии