Про безглуздя. п сня

Пісні лунають у свята,
Гуляють та сміються дзвінко діти,
Квітують села та міста,
Дівчатам юнаки дарують квіти.
Під сонцем листя миготить,
І маки на полях, немов багаття,
Лелека високо летить,
А на полях донецьких гинуть браття.
Приспів.(два куплета)
Як можна уявити взагалі?
В одній країні, наче божевілля,
Одні в калюжах крові на землі,
А в інших час розваги та застілля.
Безжально, грізно дивляться стволи,
На жаль, війну роками не спинити,
Героїв відчайдушних повели,
Тілами рідну землю боронити.
Солдат далеко від рідні,
Вбиває інших, сам від куль вмирає,
Хтось руки гріє на війні,
А дехто передчасно потирає.
Небесна кара їх знайде,
На них вже зачекалась мить остання,
Тягар гріха коли впаде,
То й змусить відповісти на питання.
Приспів.(два куплета)
Хто хоче, щоб здригалася земля?
Щоб сумувала в хаті вся родина,
Та з батьком попрощалося маля,
Чи мати хоче поховати сина?
Щоб горе довело до сивини,
Щоб жінка голосила над труною?
Ніхто не хоче клятої війни,
Але йде брат на брата із війною.