Про що сумує скрипка вдалині?
Чом плаче? Чом вона ридає?
Було кохання, та пройшло...
Було воно, тепер немає...
Віднесли вітри вдалину
Весну, що радість дарувала.
І оповив усе туман...
Цвіла любов, тепер зів'яла…
Вітри зривають пелюстки,
Вони летять зажуренні додолу
І не повернуться роки,
І квітка щастя не розквітне знову.
А скрипка плаче вдалені
І крає серце, й душу крає...
Була любов колись в душі,
Тепер там сум гіркий гуляє...
Суму скрипка...
© Copyright: Александр Цихач, 2019
Свидетельство о публикации №119021909490
Свидетельство о публикации №119021909490
Рецензии