Бачу в небі крізь вікно
Місячну родзинку,
Сірі хмари, мов рядно
Вкрили половинку.
Гей, самотній та німий,
Поверни кохання!
По землі скоріш розвій
Вітер розставання.
Вічність світить у вікно
Любими очима,
Нарікає, що давно,
Як перо качине,
Пропливла моя весна
У журбі та тузі,
Що узимку я одна
І у літнім лузі.
Лиш для тебе я цвіла
Квіткою барвисто.
Осінь тепла замела
Крихти сонця листям.
Пташкою мене гукни,
Навіть чорним круком,
Щоб воскресла восени
З довгої розлуки.
Привет, месяц! укр
© Copyright: Наталья Гриненко-Артеми, 2019
Свидетельство о публикации №119021906546
Свидетельство о публикации №119021906546
Рецензии