Галина Веселовская. Сижу одна... Рус. Бел
Метет поземка за окном.
И солнце к сну уже готовится,
Его не видно было днем.
В печи полено еле тлеется,
И не дает совсем тепла.
Сижу я в доме будто пленница,
И в моем сердце пустота.
Подруги верные все замужем,
Поразлетелись, кто куда.
Народ не очень нынче набожен,
И не боится он стыда.
Сяджу адна, таму нядужыцца
Сяджу адна, таму нядужыцца,
Мяце завея за акном.
Ужо сонца да начы рыхтуецца,
Яго не бачыла я днём.
Не грэе печ - зімы паломніца,
Бо не дае зусім цяпла.
А я ў хаце, бы палонніца,
Пустэча ў сэрца надыйшла.
Сяброўкі замуж - дом парожні,
Параскідала - хто куды.
Народ не вельмі ўжо набожны,
Ні сораму ў маладых.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №119021701978