Слiпа
я не кричала, схлипувала лиш
і порятунку в Господа просила...
Він відмахнувсь:
- Нема часу! Облиш
мене,самого Бога, турбувати,
Я й так твої жалі в собі несу!
Забрав синочка? Порадій,- ти ж мати,
що бачитиме Едема красу!
Мо' Бог правИй,- дарма грішу на Нього,
а бісам хитрим тільки того й дай?
Мо' син-стражденник проживає в Бога,
щомиті пізнає небесний Рай?
Чому ж мені так до знемоги тужно,
не вірю непідтвердженим словам?
Чому у цьому світі осоружнім
я до сих пір усе іще жива
без хлопчика, що радістю світився?..
без Світла матір полишив сліпу..
Сьогодні в церкві піп по нім молився,
та більше я не вірила попУ.
Свидетельство о публикации №119021700130
http://www.stihi.ru/2012/10/13/5920
С поддержкой,
Тамара Липатова 21.02.2019 13:51 Заявить о нарушении
но смирение когда-нибудь очистит моё сердце от негодования и претензий Творцу.
Бесконечная благодарность Вам и Вашим родным за участливое отношение ко мне!!!
Обнимаю. Ева.
Ева Сокол 2 21.02.2019 23:46 Заявить о нарушении