По деревенской тишине

когда по Д  о  м  у,
                Мы
                С к у ч а е м
по Д е р е в е н с к о й
                Т и ш и н е
и К а к(же),
           как(же) Мы
                Л и к у е м
П у с т ь,
       даже Э  т  о,
                В  с  ё,
                во С  н  е

вот Д о м
      и Д в о р,
            П е т у х
                Р а з б о й н и к
Ц  а  р  ь,
        среди К  у  р,
                средь-ко-ко-Коооо,
а на К р ы л ь ц е,
               С т о и т
                П о д о й н и к
К  у  д  а
         со З  в  о  н  о  м,
                М  о  л  о  к  о...

а С  л  е  в  а
              Д  о  м  а,
                у С  а  р  а  я
С  т  о  и  т,
           З н а к о м ы е
                Ч  е  р  т  ы
Но,
  словно С  н  е  г,
                совсем С  е  д  а  я
Н е о б ы ч а й н о й
                К  р  а  с  о  т  ы

и Э  т  о,
        Э   т   о-
                М   о   я
                М   а   м   а
З о в ё т
          М е н я,
                М а ш е т
                Р  у  к  а  м  и
В  с  ё,
      в Н е й,
            знакомо М  н  е,
                до Г  р  а  м  м  а
Я,
  П р о с ы п а ю с ь,
                со С  л  е  з  а  м  и.