Приходь у пітьмі неозорій
туди, де посіяні квіти.
Ми будем дивитись на зорі,
які закохалися в літо.
Коли запалає світанок,
усьому живому на втіху,
сховаю тебе за туманом,
щоб щастя лишалося тихим.
Побачить нас янгол у небі,
і справдить мої забаганки.
Не рви мені квітів, не треба,
я їх поливатиму зранку.
Туман обіймає прозорий,
від нього душі не втаїти.
Ми будем дивитись на зорі,
і жити.
жити
© Copyright: Алена Васильченко, 2019
Свидетельство о публикации №119021509962
Свидетельство о публикации №119021509962
Рецензии