Я сумую по тобі і з розуму схожу.
Дорожу споглядаючи в очі.
Від вечірньої втоми ципенію,відверто.
Ухиляючи очі,дівочі.
Та й вглядаючись в руки,у теплі долоні.
Я схиляюсь до того що втрати.
Вносять смуток багатий,з сивиною на скроні.
Лишень знову чогось забажати.
До землі наче впали зорі,в трави зелені.
Загубились в обіймах теплих лагідних рук.
Тож чарує повітря,-подих...вдерся в легені.
Розриваючий стогін і стук.
Я сумую по тобі,як хочеться знати...
Як ті трави змиває росою.
Від вечірньої втоми шаленію...кохати!
Бути тільки,з коханим,-тобою.
(Понкратова.О.В.)
Я сумую по тобi
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119021500771
Свидетельство о публикации №119021500771
Рецензии