Плакав Янгол...

Для роздумів у мене є причина:
Сьогодні, сівши в мене на плечі,
Мій Янгол із блакитними очима,
Чомусь, так гірко плакав уночі...

Він плакав, а мені душа боліла,
Таким гірким був і надривним плач...
Я втішити його була несила
І лиш просила: Янголе,  -  пробач!

Ніч танула, як тане крига в воду....
Остання ночі гаснула зоря,
Зненацька вітер налетів зі сходу
І відірвав листок  календаря....

Іще один листок упав на плечі....
Іще життя поменшало на день...
Не плач, мій Янгол! -  в мене є ще вечір,
Він обіцяв безсмерття нам тіней...

Тобі зі мною важко довелося:
Спіткалась я  -  ти руку подавав,
А як в житті моїм настала осінь,
Ти пам'ятаєш, ян мене втішав?

Не плач, мій Янгол! ...все колись минає...
Стікають дні, неначе віск з свічі....
Летить шаленно час....життя згорає...
Згорає швидко так  -  не горючи...

І як ми не бажали б , не хотіли  -
Всі двері не відчинять нам ключі....

Тепер я знаю, чом мій Янгол Білий
Сьогодні гірко плакав так вночі...