Після випускного, останнього класу,
я тебе не бачив усі ці роки,
і в своїй уяві я кожного разу
згадував твій образ, не раз - залюбки.
Літо пролетіло, і ми постаріли,
і в кожного з нас є дорога своя,
і скроні мої, вже давно побіліли,
а ти - невід"ємна уява моя.
Мабуть вже ніколи тебе не побачу,
та й зараз не знаю яка ти сама,
чи може й на тебе чекає невдача,
та я не зрівняю тебе з усіма.
Мені дуже шкода, що в душі негода,
каламутить серце, та фонтаном б"є,
та тіільки для мене, ти завжди є врода
та образ твій згодом, неясний стає.
Укр. Тв1й образ
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119021505820
Свидетельство о публикации №119021505820
Рецензии