Олександр Городницький На Ваганьковському палять с

Олександр Городницький «На Ваганьковському палять сухе листя...»

На Ваганьковському палять сухе листя.
Купола блищать на сонці – очі коле.
Ти приходь сюди і мовчки помолись ти,
Якщо навіть не молився ти ніколи.

Хмар пливе в небесних сферах знов отара
Над міліціонерами в тузі,
Й оніміла від самотності гітара,
Наче пес, що над хазяїном лежить.

Чорні гілки вітрами роздерті
Над прозорим дзеркалом води,
І пішли до терміну поети
З посмішкою в віці молодім.

Їх земля тепер зв'язала воєдино,
Як горілку, налила дурман.
Запах квітів в’янув й плинув тополино -
Як із білих яблунь дим злітав.

На Ваганьковському палять сухе листя.
В дальній далі десь трамвай гуде.
Ти приходь сюди і мовчки помолись ти,
Може осінь за тобою йде?


© Володимир Туленко. Переклад 2019

Співає Ксенія Беккер:

https://videosoc.ru/video/2xfBhjcgwoU/

*****
Александр Городницкий «На Ваганьковом горят сухие листья...»

На Ваганьковом горят сухие листья.
Купола блестят на солнце - больно глазу.
Приходи сюда и молча помолись ты,
Даже если не молился ты ни разу.

Облаков плывет небесная отара
Над сторожкой милицейскою унылой,
И застыла одинокая гитара,
Как собака над хозяйскою могилой.

Ветви черные раскачивают ветры
Над прозрачной неподвижною водою,
И ушедшие безвременно поэты
Улыбаются улыбкой молодою.

Их земля теперь связала воедино,
Опоила их, как водкою, дурманом.
Запах вянущих цветов и запах дыма -
Все проходит в этом мире безымянном.

На Ваганьковом горят сухие листья.
За стеной звенит трамвай из дальней дали.
Приходи сюда и молча помолись ты -
Это осень наступает не твоя ли?

1980