Олександр Агарков Памятi Висоцького

Олександр Агарков «Пам'яті Висоцького»

Напитися б до стану скотського,
Горілку влить, як жбан води:
Володимира Семеновича Висоцького
Не стало жарким літом назавжди.
Назавжди ...

Від нас пішла комета
Російського поета,
І не від пістолета,
Від серця помер він,
Та пісні, що співали,
Звучать на пів-планети,
Як пам'ятник поетові
Як дзвін.

І не були красивими вірші його,
Він не «тухманно» музику писав,
Життям не насолоджувався  «хілєво»,
Не мав він магомаевскій вокал.

Та там, де у рядочках,
Всі інші ставлять точки,
Не боючись заточки
Від критиків лихих,
Писав, немов би серцем,
Не шкодував він перцю
Для різних іновірців -
І крапочка в кінці!

На все хватало часу та енергії:
Писать,  зніматись, та співать для нас.
І  зношене в кайданах серце генія,
Билось з перебоями не раз.

Співав нам про п’яничок,
Про різні вади й звички,
Всіляку він заразу
Колов своїм слівцем.
Всі думали: резонно!
Та множили кобзонів
або ліцензійних
Нам «АББУ» й «Боні М».

Не випустили збірок ми поетових,
Платівок. Та не треба сумувать,
Адже пісні, в магнітофон заведені,
Напевно, кожен зможе заспівать.

Він в будь-якій квартирі:
У Москві та Армавірі,
У Ростові, Могильові та навіть Воркуті,
В Тбілісі, Кисловодську,
Співав співак Висоцький,
Творить поет Висоцький -
І крапочка в кінці!

Трощились олімпійськії  позиції, -
У дні рекордів переможний злет.
І розлучився з Малою Грузинською
Співак, і композитор, і поет.

Від нас пішла комета
Російського поета,
І не від пістолета,
Від серця помер він,
Та пісні, що співали,
Звучать на пів-планети,
Як пам'ятник поетові
Як дзвін.

м Усть-Каменогорськ,
серпень 1980 р

© Володимир Туленко. Переклад 2019

*****

Александр Агарков «Памяти Высоцкого»

Напиться бы до состоянья скотского,
Чтоб водка шла по горлу, как вода:
Владимира Семеныча Высоцкого
Не стало жарким летом навсегда.
Навсегда...

Не стало жарким летом
Российского поэта,
И не от пистолета,
От сердца умер он,
Но песни, что пропеты,
Звучат на пол-планеты,
Как памятник поэту
Как колокольный звон.

И не были красивыми стихи его,
Он не "тухманно" музыку писал,
И жизни он не радовался "хилево",
И не был магомаевским вокал.

Но там, где после строчки,
Другие ставят точки,
Он, не боясь заточки
Критических статей,
Писал, как будто сердцем,
И не жалел он перца
Для всяких иноверцев -
И никаких гвоздей!

Ему всегда, на все хватало времени:
Играть, писать, сниматься, петь для нас.
И сердце, постаревшее от бремени,
Стучало с перебоями не раз.

Пел нам поэт про пьяных,
Про разные изъяны,
И всякую заразу
Почтил вниманием.
Все думали: резонно!
Но множили кобзонов
Или лицензионных
"АББУ" и "Бони М".

Не выпущено сборника поэтова,
Пластинок очень мало - ну и пусть,
Ведь песни, на магнитофон напетые,
Наверно, каждый знает наизусть.

Поет в любой квартире:
В Москве и Армавире,
В Ростове, Могилеве и даже Воркуте,
В Тбилиси, Кисловодске,
Поет певец Высоцкий,
Творит поэт Высоцкий -
И никаких гвоздей!

Крушились олимпийские позиции,
И в дни рекордов, взлетов и побед
Навек простился с Малою Грузинскою
Певец, и композитор, и поэт.

Не стало жарким летом
Российского поэта,
И не от пистолета,
От сердца умер он,
Но песни, что пропеты,
Звучат на пол-планеты,
Как памятник поэту,
Как колокольный звон...

г. Усть-Каменогорск,
август 1980 г.