Сканування

Сканування
http://valervinar.narod.ru/kiev/07-tilo.mp3

Чи мені примарились ті руки,
що торкались кіс моїх та стану.
Я ці руки посеред розлуки
пригадаю знову і розтану.

На своєму тілі їх сканую,
наче знов життя їм можу дати.
Обіцяю – доки я існую,
буду я ці руки пам*ятати.

Чи мені примарились ті очі,
що мене без полум*я спалили.
Бачу їх щоденно і щоночі.
хоч у далеч очі ті відплили.

Їх на дні очей своїх сканую
все одно – чи спати, чи не спати.
Обіцяю – доки я існую,
буду я ті очі пам*ятати.

Чи мені примарилось це тіло,
до якого ніжно я торкалась.
З ним неначе в небі я летіла
і додолу впасти не лякалась.

В глибині єства його сканую.
З глибини не хочу відпускати.
Обіцяю – доки я існую,
буду я це тіло пам ятати.

Все, що перелічила, зі мною.
Але в тім тобі зізнатись мушу –
за цією роскішшю земною
головне не бачила я – душу.

Може часом неї і торкалась,
та була вона неначе з вати.
То й не можу, як не намагалась,
душу я твою зісканувати.
***