Коло
Нас весна зустріча піснями,
наче все життя буде з нами.
Ожива навіть мертвий камінь,
набухають думки бруньками.
Влітку замкнуті всі ми в клітку.
Сонце чорну малює мітку.
Влітку в януть весняні квітки,
бо весна помирає влітку.
Осінь з неба спада дощами.
Осінь нам всі гріхи прощає,
літо бабинге обіцяє
і, здається, нема кінця їй.
Та зима замела снігами
і замовкли осінні гами.
І марніє в душі надія,
що нас знову весна зігріє.
Але знов розтопили піч ми,
бо і зручно нам це і звично.
Але знову разом всю ніч ми
і ця ніч хай триває вічно.
Зійде сонце і згине холод,
і розквітне усе довкола
І нехай це чарівне коло
не розірве ніхто й ніколи.
***
Свидетельство о публикации №119021400219