Сашенька Белинская. Сын затих на поле этом...

Лариса Семенец

Тиша у моїй квартирі -
В мирнім спокої вона.
І не віриться, що в світі
Десь безчінствує війна.

Та вона не десь, а поруч,
Ллється кров без каяття.
І снаряди мимоволі
Розбивають вщент життя.

Смерть вирує полем битви.
Ворони діждались втрат.
Поперхнулися молитви
Над останками солдат.

Тільки чути: "Баю-баю" -
Тихим стогіном жалю,
Ніжно матінка співає
сину, але той в раю.

Він поліг на полі бою.
Співом мати сльози ллє.
І життя закрив собою,
Смерть його не віддає.

Поясніть його матусі,
Захистіть від мороку:
Доки по Землі кружляють
Війни - чорним вороном.

      - - - - - - -

Тихо так в моей квартире:
Мир, покой и тишина.
И не верится, что в мире
Где-то зверствует война.

И она не где-то, рядом -
Близко гибнет род людской
И смертельные снаряды
Проливают кровь рекой.

Смерть пирует. Поле битвы.
Вороны над ним парят.
Захлебнулись все молитвы
Над останками солдат.

Только слышно: "Баю-баю" -
Колыбельный тихий стон.
Чья-то мама напевает
сыну. Жаль, не слышит он.

Сын затих на поле этом.
Только мама всё поёт.
Он простился с белым светом -
Смерть его не отдаёт.

Объясните это маме,
Не вернётся сын её.
Над войной, как над полями,
Кружит, кружит вороньё.