Що, написалась, писака?.. Елена Каминская

http://www.stihi.ru/2019/02/11/10483
 

Оригинал:


Білий папір і мовчання…
Цокіт годинника, гавкіт собак…
Вечір лютневий, звичайний…
Стерпить папір ще одну із писак?

Стерпить! Йому не жаліти,
Не витирати ні сліз, ні чорнил…
Стогнуть завітрені віти,
Небо збирає хмарини-човни…

Чорно! За склом як поема,
Тільки вона драматична, сумна…
Видана кимось даремно:
Бідним за долю, що наче Земна…

Скільки ж читати й чекати?!
Бідність не гріх, а безсилля? Журба?
Розуми страчені катом…
Голови теж в безнадії рубай…

Віру, що ніби в єднанні
Сила і вихід у світле життя,
Білий папір не в останнє
Тихо гойдає, немов би дитя…

Час вибирає рушницю!
Влучно поцілить у купу дурні…
Люди – тріски’, і землиця
Всім по ділянці знайде навесні…

Що, написалась, писака?
Ніч-то скінчиться, і день буде знов!
Літо! Ромашки та маки!
Дивна наївність і вірна любов!
7.02. 2019


Перевод с  украинского  Светланы Груздевой:


Лист бумаги белой и молчанье.
Тиканье часов и лай собак…
И февральский вечер – до отчаянья…
Выдержит бумага бред писак?..

Вытерпит! Увы, ему жалеть ли,
Слёз не вытирать и ни чернил…
Стонут все заветренные ветви,
В небе ходят тучи, как челны…

Так черно… за окнами неясно:
Коль поэма, слишком уж грустна…
Словно кем-то выдана напрасно
Бедным, в чьей судьбе юдоль земна…

Сколько же читать нам в ожиданье?
В бедности бессилие тая…
Казни палачей, и, видно, дань им
Вся разумность… головы летят…

Веру в то, что будто  в единенье
Сила, выход к свету Бытия,
Белая бумага во спасенье
Вновь колышет,словно бы дитя…

Время на оружие польстится:
Целить  метко в "мусор рассыпной".
Люди – щепки малые...землица
По делянке всем найдёт весной.

…Написалось всё-таки, писака?
Ночь не вечна – день сверкнёт нам вновь.
Лето! Всё в ромашках, дивных маках,
Светлая наивность и любовь!