Олександр Градський Пiсня про друга

Олександр Градський «Пісня про друга»

Особисто його не знав,
Лише мрії дружити мав,
З тим, хто так би і не продав,
Хоч вогнем ти пали.
При дорозі він став таким,
Багатьом в пику зріс-таки.
Ви, вокальних справ мастаки,
Чом промовчать змогли?

  Як написано в прізвищі,
  Він карав все прощаючи,
  Вгору прагнув він з силою,
  Щоб не плужить в ріллі.
  Як ведеться в святій Русі,
  Всяк поет – у своїй красі  -
  Височінь його, - «в небесі»,
  Ну, а тіло - в землі.

Хай він зв'язки свої зривав,
Та не кожен в той вірш в’їжджав,
Але п’яти він не лизав,
Як у нас повелось.
І коли в залі сміх стихав,
Починалася містика
Його пісенного вірша –
То є каторжне щось!

Як написано в прізвищі,
  Він карав все прощаючи,
  Вгору прагнув він з силою,
  Щоб не плужить в ріллі.
  Як ведеться в святій Русі,
  Всяк поет – у своїй красі  -
  Височінь його, - «в небесі»,
  Ну, а тіло - в землі.

З найостанніших сил та жил
Не для слави  -  співав і жив.
Серед кручених брехунів
Зміг себе зберегти.
Він на урвище не спинив,
Віражі все свої крутив,
Нас життєвий шлях не навчив,
Як буть цілим в житті!

Як написано в прізвищі,
  Він карав все прощаючи,
  Вгору прагнув він з силою,
  Щоб не плужить в ріллі.
  Як ведеться в святій Русі,
  Всяк поет – у своїй красі  -
  Височінь його, - «в небесі»,
  Ну, а тіло - в землі.

© Володимир Туленко. Переклад 2019

https://www.youtube.com/watch?v=bgDTAmg_AE4

*****
Александр Градский «Песня о друге»

Я совсем не был с ним знаком,
Но о друге мечтал таком,
Что меня не продаст тайком,
Хоть его жги огнем.
У дороги цветком таким
Он назло многим рос-таки.
Вы, вокальных дел мастаки,
Не споете о нем.

     Совпадая с фамилией,
     Наказуя и милуя,
     Вверх стремился он с силою,
     Что не выразить мне.
     Но как ведется в святой Руси,
     Сколь поэта не возноси -
     Его высь,- "иже в небеси",
     Ну, а тело - в земле.

Пусть он связки пересмыкал,
Пусть не всяк его стих смекал,
Но зато он не пресмыкал-
ся, как многие тут.
И когда в зале смех стихал,
Начиналася мистика
Его песенного стиха -
То был каторжный труд.

Он из самых последних жил
Не для славы и пел, и жил.
Среди общей словесной лжи
Он себя сохранил.
И на круче без удержи
Все накручивал виражи,
Видно мало нас учит жизнь,
Тот убит, кто раним.