Пустота
Душу якась безмежна нагла,
Самота.
Холодний космос заглядає
З неба.
І тиша...і безмов,я...й пустота..
Там у безодні, в світі метеорів,
Десь спалахнула зірка супернова.
І розлетілась на нейтрони.
В чужі світи засіятись життям,
І відродитися у ньому знову.
Та то десь там,поза межею...
Але тепер тут - тиша.. І зірки...
Вже день погас!
Все укриває ковдра - ніч,
І Космосу бездонна пустота.
Дзвенить натягнута струна -
Міжгалактичної печалі тятива!
Свидетельство о публикации №119021207192