***

Кохання…тема вічна. Кохання приходить до людини природно.
 Це крик душі, промінь сонця. На землі зустрічаються люди і
кожну годину, і кожну хвилину зустрічаються закохані.
Їхні думки сплітаються і все це переноситься в поцілунки.
Другі, покинуті, зраджені своєю долею сумують, страждають.
Жорсткий біль рве тіло, душу, серце.
Ні їсти, ні спати не дає ця біль..
І все, що судилося –
нас не обмине.
Але скажу одне, цінуйте, любіть все те що у нас є.
 Це життя!


Моя надія

Ти моя надія, ти печаль,
Ти моя чарівна осінь,
Солов’їний спів, велична даль,
Подих весняний і просідь

Посміхаюсь я щасливим дням,
Весняній порі і літу
І кружляє в небі зорепад,
Все буяє ніжним цвітом.

Білокрилий день дарує ніч,
Посмішку твою і очі.
Так скажу мій любий, одну річ,
Що з тобою бути хочу.

Хай чарує нас серпневий день,
Промені, що на світанні,
І солодка мить не промайне
У прекрасному коханні.