Тата Новосёлова. Совесть... Рус. Бел
Тебя, словно ржавый, изъезженный поезд,
В тупик непременно когда-то загонит,
Раскаянья пылью вагоны покроет..
Душа вспомнит разом своих пассажиров-
Плохих и хороших, правдивых и лживых,
И станет так страшно, застынет кровь в жилах..
Прощенья проси, пока все они живы-
У всех, с кем сводила когда-то дорога..
Очистивши совесть, узрит душа Бога...
***
Сумленне…
Не спакушайся і памятай, што сумленне,
Цябе, нібы ржавы, з'езджаны цягнік,
У тупік абавязкова калісьці загоніць,
Раскаяння пылам вагоны пакрые..
Душа ўспомніць зараз сваіх пасажыраў-
Дрэнныя і добрыя, праўдзівыя і хлуслівыя,
І стане так страшна, застыне кроў у жылах..
Прасі прабачэння пакуль яны жывыя-
Ва ўсіх, з кім зводзіла калісьці дарога..
Ачысціўшы сумленне, угледзіць душа Бога...
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №119021204903