Не наврочив нічого мені віщун,
Але лютий, напевно, таки мовчун.
От і я зачаїлася, не кричу -
Так, потроху, до цього звикла.
В запальничці моїй – наче стерся трут.
Якось важко і зараз, і саме тут.
Не сприймає душа поверхневий бруд -
Він давно не ховає ікла.
Пережити – напевно, це варіант.
Може, Бог на майбутнє готує грант.
Щось казали про це Діоген і Кант,
Бо філософи - їм видніше.
Але хочеться бачити за життя
Те обіцяне радісне майбуття.
Хтось же має прибрати старе сміття,
Не змінивши його на інше.
Жду торішнього снігу серед зими.
Розпорошені світом: ось – я… Де ж – ми?
Не умивані, наче… хіба, слізьми –
У чеканні застигли мовчки,
Залишаючи спадок «терпи, колись…».
Наче лютий – надворі, в серцях і скрізь.
Прожили для годиться – як відбулись.
То чиї ж ми сини та дочки?
Лютневе, сумне...
© Copyright: Наталья Мироненко, 2019
Свидетельство о публикации №119021100594
Свидетельство о публикации №119021100594
Рецензии
Дуже Добре - Роздуми, тривога за майбутнє!
Вiдповiдь, як Надiя :
Виросла ти, доню, та взяла в дорогу,
Пам'ять із дитинства, вiру на підмогу.
До кiнця з тобою будуть мандрувати
Сивий батько, мати, вишня коло хати.
Може й непроста та, - неспокiйна доля
Але треба жити, будувати Волю!
Жити! Жити! Жити - iншого немає -
Й не було нiколи в цiлiм бiлiм свiтi.
Будувати Хату, своїх дiток вчити
Рiд весь український - трударiв мозолi!
Так, - святих немає, правду нiде дiти,
Але, невже ж, українцi найгiршiшi в свiтi?!
Николай Симинисов 13.01.2020 12:45 • Заявить о нарушении
Вiдповiдь, як Надiя :
Виросла ти, доню, та взяла в дорогу,
Пам'ять із дитинства, вiру на підмогу.
До кiнця з тобою будуть мандрувати
Сивий батько, мати, вишня коло хати.
Може й непроста та, - неспокiйна доля
Але треба жити, будувати Волю!
Жити! Жити! Жити - iншого немає -
Й не було нiколи в цiлiм бiлiм свiтi.
Будувати Хату, своїх дiток вчити
Рiд весь український - трударiв мозолi!
Так, - святих немає, правду нiде дiти,
Але, невже ж, українцi найгiршiшi в свiтi?!
Николай Симинисов 13.01.2020 12:45 • Заявить о нарушении
Так, сумні по вінця і думки, і вірші.
Але українці - точно, не найгірші.
Довго з нас творили гілля без коріння -
Та забракло сили, бо прийшло прозріння.
Не до всіх одразу: дехто ще блукає.
Хтось - дійшов до сказу, частка і така є:
Не в ладу з мізками, оченята - кволі...
Біда з кріпаками кріпаками, що не хочуть волі.
Ланцюгами виснють на руках у сильних,
Бо лякає міцність, бо тривожить плин їх.
А розбрат на часі - то недобра справа,
Що лишає шансів відстояти право.
Зараз - так, на крицю, бо криваві роси.
Бо ми - українці, а не малороси.
Дякую, друже))
Наталья Мироненко 13.01.2020 16:06 Заявить о нарушении
Але українці - точно, не найгірші.
Довго з нас творили гілля без коріння -
Та забракло сили, бо прийшло прозріння.
Не до всіх одразу: дехто ще блукає.
Хтось - дійшов до сказу, частка і така є:
Не в ладу з мізками, оченята - кволі...
Біда з кріпаками кріпаками, що не хочуть волі.
Ланцюгами виснють на руках у сильних,
Бо лякає міцність, бо тривожить плин їх.
А розбрат на часі - то недобра справа,
Що лишає шансів відстояти право.
Зараз - так, на крицю, бо криваві роси.
Бо ми - українці, а не малороси.
Дякую, друже))
Наталья Мироненко 13.01.2020 16:06 Заявить о нарушении
PS: Вибач, виправляла те, щоо написала спочатку, а одне слово залишилося - і тому не помітила, що воно написане двічи.))
Наталья Мироненко 13.01.2020 16:10 Заявить о нарушении
Наталья Мироненко 13.01.2020 16:10 Заявить о нарушении
Те що Слово двiчi -
може так i добре -
Змiсту, суттю, кома
дасть належне мiсце
стане що мiж ними.
Николай Симинисов 13.01.2020 16:30 Заявить о нарушении
може так i добре -
Змiсту, суттю, кома
дасть належне мiсце
стане що мiж ними.
Николай Симинисов 13.01.2020 16:30 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.