Сьогодні хтось вже дійшов
До краю...
І свічка догоріла до кінця.
Закінчився театр життя,
і закулісся відчинило двері...
І вкотре сірі небеса до Вічності дорогу прокладуть...
Самотність , сльози залишаться тут...
Тим, хто не втратив ще буття...
Дивлюсь на могильну цю плиту
де обірвалася дорога у людини...
Там сумом віє від свіжої могили, -
Печаль невідворотності утрати.
Вона мені до болю зрозуміла...
Когось людина ця любила.
І хтось її напевно дуже цінував.
У пам'яті у когось живе десь образ
милий...
Та слід тепер заріс травою
і Вічність зачаїлася в могилі.
Трагедія життя - в ньому самому...
Роздуми про буття
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119021001016
Свидетельство о публикации №119021001016
Рецензии
