«Ти чекаєш,
А чи знаєш?
Що Сонце палить чекання,
Вода часу змиває кохання».
Знаю, що надія вітром розвіяна,
Хвилина минає омріяна,
Ніжність не згасає,
Кохання в серці палає.
І знову коса розплетена тобою,
Довгий час двобою
Збігає тихенько й безслідно,
Ти моє кохання, розпачу не видно.
Рукою торкнувся - тополею затремтіла,
Слово промовив - давно чути хотіла,
Поглядом – в ніжність огорнув,
І все почалося знову - моє кохання відчув.
Кохання
© Copyright: Валентина Островська, 2019
Свидетельство о публикации №119021010151
Свидетельство о публикации №119021010151
Рецензии