Десь там у тумані за берегом синім,
Живе мій коханний і пише вірші.
Прокинулась рано і вдосвіта,
в обійми туману,спішу до ріки.
В росі босі ноги,вже сонце зустріла.
Туманом умиюсь
і знову порину у твої,
укриті туманом, світи.
І пишуться вірші сумні і туманні.
А я їх читаю й по вінця,
сама наповняюсь
п,янким тим туманом.
І ти не озвешся. Лиш вірші печальні.
А я теж додам в них краплину туману.
І знову на ранок нові сподівання.
І линуть вірші в павутинні туману.
І знов в той туман з головою поринаю.
Яке ж то туманне кохання в тумані.
Кохання з туманом.
Кохання - омана.
Туман
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119020810628
Свидетельство о публикации №119020810628
Рецензии
