Мама

Ева Сокол 2
Ніхто ще не придумав слів
аби понизить рівень смутку... 
ні суєта, ні сірість днів,
ні переповнена маршрутка,
що й не поставить дві ноги,
а горе витіка очима...
злість безпорадна на богів...
любов свята до Серафима...
а слів нема і не було,
щоб серце мамине утішить,-
вона і Бога, і село
самих напризволяще лишить.
Блукатиме не знати де,
шукаючи дарма розради...
та врешт нічого не знайдЕ -
бо втіха бажана позаду...
У голові - сирий туман
і хтось веде пусті розмови,
а мамі зцілення нема -
потрібного не знає слова.
 


© Copyright: Ева Сокол 2, 2019
Свидетельство о публикации №119020609649
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Ева Сокол 2
Рецензии
Написать рецензию
Сильний вірш. Вразило....

Артур Грей Эсквайр   07.02.2019 02:56   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Щиро дякую, Артуре!

Ева Сокол 2   07.02.2019 08:14   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Ева Сокол 2