Володимир Висоцький Пiсня про госпiталь

Володимир Висоцький "Пiсня про госпiталь"

Жив при мамі я, й при таті, -
На Арбатi, ще б отак.
А тепер я - в медсанбаті,
У палатi, весь в бинтах.

Що нам слава, як є поруч,
Найгарніша з медсестер!
Вмер сусіда, що праворуч,
Що ліворуч,  ще не вмер.

І от якось серед ночі
Я ліворуч чув слова,
Вiн мені промовив: «Хлопче,
В тебе, глянь, ноги нема!»

- Як же так! Неправда, братці. -
Мабуть, вiн пожартував!
«Ми відріжем тільки пальці», -
Лікар так мені казав.

Та сусіда, що ліворуч,
Без зупинок хихотів,
Навіть в маревi вiн поруч
Все про ногу говорив.

Наголошував: "Не встанеш,
Що до жіноки не дiйти!
Бачив ти себе, товариш,
Який красень нині ти!

Якби мiг, то я власноруч
З ліжка якось би да зліз -
Я б сусідові, ліворуч
Просто горло перегриз!

Все просив в сестрички: "Вируч,
Покажи, яким я став...
Жаль, що вмер сусід праворуч,
Він би правду розказав.

© Володимир Туленко. Переклад, 2019

*****
Владимир Высоцкий "Песня о госпитале"

Жил я с матерью и батей
на Арбате, - здесь бы так.
А теперь я в медсанбате
на кровати, весь в бинтах.

Что нам слава, что нам Клава -
медсестра и белый свет!
Помер мой сосед, что справа,
тот, что слева - еще нет.

И однажды, как в угаре,
тот сосед, что слева, мне
Вдруг сказал: «Послушай, парень,
у тебя ноги-то нет».

Как же так! Неправда, братцы!
Он, наверно, пошутил?
«Мы отрежем только пальцы», -
так мне доктор говорил.

Но сосед, который слева,
всё смеялся, всё шутил,
Даже если ночью бредил -
всё про ногу говорил.

Издевался, мол, не встанешь,
не увидишь, мол, жены!
Поглядел бы ты, товарищ,
на себя со стороны.

Если б был я не калека
и слезал с кровати вниз,
Я б тому, который слева,
просто глотку перегрыз!

Умолял сестричку Клаву
показать, какой я стал...
Был бы жив сосед, что справа, -
он бы правду мне сказал.

© Владимир Высоцкий. Текст, музыка 1964

https://www.youtube.com/watch?v=icKFUSJsy1I