Я би знову напевне у ночі тобі прокричала...
Оглядаючись в небо де місяця образ застиг.
Покривало зірок,наче інде іще загортало...
І у мить тихий обрій вдивляючись знишка в нім стих.
Я б тобі розповіла,як вітер гойдає фіранку...
Як влетівши в вікно,зазирає у очі мені.
Та й на краю постелі,осядеться майже до ранку...
Розважаючи гладить,цілуючи очі сумні.
Витираючи сльози зі щік,він лоскотить волоссям...
Загортає що ночі,мов сонця живе полотно.
Кожну ніч...кожну ніч. Сушить лагідно роси...
Щоб всміхалося сонце,від мене у інше вікно.
(Понкратова.О.В.)
Оглядаючись в небо
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119020209114
Свидетельство о публикации №119020209114
Рецензии