Твої долоні міцно стан мій обіймають,
Твій подих зноєм шкіру опека,
А очі ж, дивлячись в мене, бажають
Отрути келих випити до дна.
А я руками твою шію оплетаю,
Шепочу ніжно, що навік твоя;
Тебе я поцілунками ласкаю,
А за вікном вже мерехтить зоря.
Зплітаються тіла в зміїне кобло;
Тіла напружені, вологі і стрункі.
І стогнуть і горчать, кричать солодко...
В закоханих розпещані думки.
Та ось прийшла зоря, за нею ранок -
Вже час, коханий, час тобі тікать...
Але ж я солодко шепочу на останок,
Що буду в вечері на тебе знов чекать...
01.08.2012.
Закоханi
© Copyright: Алиса Слай, 2019
Свидетельство о публикации №119020109836
Свидетельство о публикации №119020109836
Рецензии