Ти мені зірочОк не натрушував з неба,
Не стелив килимами м’якими до ніг.
Прочитала в очах те, що я тобі треба,
І що більше без мене ти жити б не зміг.
Лиш тоді захотілося сонцем ясніти,
Відштовхнути з душі важелезний тягар.
Знай, ніхто так як я,не зуміє любити,
Бо для тебе готую цілющий нектар.
Може, вірша рядок почуттів не опише,
Навіть в сотнях книжок не розкажуть про це:
Як я вмію любити, твій біль заколишу,
Замість слів віднайду в лебедях озерцЕ.
Я вмiю любити
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2019
Свидетельство о публикации №119020109320
Свидетельство о публикации №119020109320
Рецензии
Какая нежность, Верунь! В каждой строчечке! Спасибо, родная! Нежно,я
Инна Гаврилова 04.02.2019 18:03 • Заявить о нарушении
Инна Гаврилова 04.02.2019 18:03 • Заявить о нарушении
Иннулечка, большое спасибо за признательность. Обнимаю тебя с нежностью и благодарностью.
Вера Бондаренко-Михайлова 05.02.2019 09:35 Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 05.02.2019 09:35 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.