Вже й Лютий не лютує,
На нас гнівить зима,
Та кожного турбує,
Що холоду нема…
Лишився тільки спомин,
Про той далекий час,
Дзвінкий дитячий гомін,
Та радість в водночас.
Коли дим сірий в'ється,
Із комінів своїх,
Та Місяць не сміється,
До зірочок блудних.
Планети вередують,
Знервована Земля,
Познаки ці не всує,
Нам заважає Я…
Бувало, мінус тридцять,
Що подих замирав,
Воду пили з криниці,
Ставав дзеркальним став…
Вже Лютий не лютує
Озимі без снігів,
Нікого не дивує,
Обставин диких збіг…
Автор Геннадій Сівак.
23 січня 2019 року.
Вже й Лютий не лютуe
© Copyright: Геннадий Сивак, 2019
Свидетельство о публикации №119020108851
Свидетельство о публикации №119020108851
Рецензии
Вы правы, Геннадий, всё изменилось на Земле!
И зимы не такие как раньше и лето не так
радует, как когда-то! Спасибо за прекрасные
стихи! С теплотой к Вам, Маша
Мария Синичка 02.03.2019 19:12 • Заявить о нарушении
И зимы не такие как раньше и лето не так
радует, как когда-то! Спасибо за прекрасные
стихи! С теплотой к Вам, Маша
Мария Синичка 02.03.2019 19:12 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.