Омана

Стелила зі суцвіть та трав
шовкову постіль.
Здавалось янгол завітав
до неї в гості.
На тишу впали тягарем
звабливі крила.
До щему крижаним дощем
заголосила.
Душа – волаюча сурма
в його долоні.
Отямилась... Пітьма німа…
Пір’їни чорні.


Рецензии
Хай Господь рятує від будь-яких оман, бо вони-таки...німіють у пітьмі чорними пір'їнами ! З Любов'ю - Маргарита

заходьте гостювати !

Маргарита Метелецкая   02.02.2019 14:03     Заявить о нарушении
Дякую, дорога Маргариточко! старий вірш, але актуальний ще й досі!
з теплом і любов"ю,

Татьяна Левицкая   03.02.2019 14:28   Заявить о нарушении