П'янких цілунків світла чиста мить...
В моїй душі розквітло ніжне віття,
В сріблястім небі сонце майорить
І збуджує на теплі розмаїття...
Летять у небокрай мої думки,
Щоб там з птахами відтворити зілля,
Ми куштуватимо ці чари залюбки,
А потім завмирати від безсилля...
В безодню твого погляду пірну,
Від захвату втрачаючи буденність,
Неначе Мавка в душу зазирну
І там побачу мрій моїх здійсненність...
П'янких цілунків чиста світла мить...
Я божеволію в обіймах до світання,
В моїй душі вогонь палахкотить,
Як первоцвіт небесного кохання...
Небесне кохання
© Copyright: Ольга Довжик-Остринская, 2019
Свидетельство о публикации №119020100519
Свидетельство о публикации №119020100519
Рецензии